З метою надавання послуг на найвищому рівні ми використовуємо файли cookie. Користування веб-сайтом lublin.eu означає, що вони будуть розміщуватися у Вашому пристрої. Ви можете змінити налаштування свого веб-браузера в будь-який момент. Детальнішу інформацію можна знайти у Політиці конфіденційності.
Старобільськ
Підписання договору: 15 березня 1996 р
Населення: 22 369

Місто в Україні, розташоване на берегах річки Айдар у Луганській області. Населення Старобільська зараз складає близько 22 тисяч мешканців. Про заснування цього міста цікаво пише Здзіслав Новіцкі: «Айдар впадає у Сіверський Донець — їх високі береги протягом століть були природним бар’єром Європи, що захищав від татарських набігів і турецькою навалою. Край був безлюдний. Близько 1600 року воєвода Богдан Бєльскі за власні кошти, за дві версти від місця, де ріка Біла впадає в Айдар, звелів побудувати оборонне місто — станицю, яку він назвав Бєльскі. Там він і поселився і робив усе, щоб заселити довколишні землі. Історія вчить, що тиранам легше виходить руйнувати, ніж будувати. Не сподобалася ініціатива воєводи цареві Борису Годунову. Покликав він його до Москви, звинуватив у полонізації «исконно русских земель», піддав тортурам — Бєльскому виривали бороду по одній волосині — і заслав на північ. Містечко спорожніло на довгі роки. Під кінець сімнадцятого століття його заселили вихідці з Полтавщини та Чернігівщини. Однак багато води спливло водами Айдара, перш ніж станиця Бєльскі, а потім слобода Старобєльскі, перетворилися на районний центр Старобільськ. Міські права «уездный город» Старобільськ отримав у 1797 році – через два роки після третього поділу Польщі. З того часу місто розвивалося як регіональний зерновий центр — адже Україна протягом багатьох років, аж до приходу більшовиків, була справжньою житницею Європи, а землі вздовж Айдара, завдяки успішному вирощуванню збіжжя, приваблювали купців і ремісників з різних куточків імперії». (Z. Nowicki, Monastyr Nadziei, „W drodze” 1990, № 9).

Старобільськ особливим чином пов'язаний з Польщею, адже з листопада 1939 року до травня 1940 у колишніх монастирських будівлях тут містився табір польських офіцерів, взятих у полон у вересні 1939 р. Із приблизно 4,5 тис. воїнів половину становили захисники Львова. У квітні і травні 1940 р. табір був ліквідований, а НКВС винищило в Харкові всіх військовополонених. Сорок вісім поляків померли в таборі і були поховані на старому міському цвинтарі, в 1995 р. їх тіла перенесено на Чміровське кладовище. Вижило близько дев'яноста офіцерів, вивезених до табору Павлищев бор, або для індивідуальних слідчих процесів до в'язниць у Москві та Києві.

У Старобільську діє Товариство шанувальників польської мови і культури «Міст надії», що згуртовує молодь. Воно займається доглядом за кладовищем польських офіцерів. Партнерська угода, підписана 15 березня 1996 року між Старобільськом і Любліном, крім багатьох питань, що стосуються співробітництва, містить декларацію про взаємну підтримку щодо охорони історичних пам'яток і місць пам'яті.

 

Автори:

  • Анна Рафальска
  • Даріуш Юзьвік
  • Міська громадська бібліотека ім. І. Лопаціньського

Основні пам'ятки:

  • Свято-Троїцький монастир;
  • Польський військовий цвинтар.

Характерні страви:

  • вареники;
  • капусняк;
  • український борщ.

Відомі люди:

  • лейтенант Броніслав Млинарський – колишній ад'ютант старшого концтабору;
  • Юзеф Чапський – колишній військовополонений табору в Старобільську;
  • майор Адам Солтан – начальник штабу ген. Андерса під час вересневої кампанії;
  • Томаш Хенціньський – федераліст.

Інше:

  • у місті знаходиться найбільший в Україні молокозавод;

Міська адміністрація:

Старобільська міська рада

вул. Комунарів, 36,

349600 Старобільськ,

Україна

тел./факс: 00380 6461 21367

Чи помітили ви, невірну або неактуальну інформацію? Повідомте використовуючи форму наведену нижче.