З метою надавання послуг на найвищому рівні ми використовуємо файли cookie. Користування веб-сайтом lublin.eu означає, що вони будуть розміщуватися у Вашому пристрої. Ви можете змінити налаштування свого веб-браузера в будь-який момент. Детальнішу інформацію можна знайти у Політиці конфіденційності.
Доктор Ванда Полтавська

Ванда Полтавська (дівоче прізвище - Войтасик) народилася в Любліні в 1921 році. Роки, які кожна молода людина має безтурботно провести в навчанні та зустрічах з друзями, пройшли для Ванди Полтавської під знаком війни. Коли почалася окупація, молода Ванда приєдналася до підпільного руху. У лютому 1941 року вона була заарештована гестапо і ув'язнена в Люблінському Замку. Потім її відправили до концтабору Равенсбрюк. У таборі вона приєдналася до першої групи Равенсбрюкських «кроликів», жінок і дівчат, яких піддавали медичним експериментам.

«Війна змінила все», - згадує Ванда Полтавська. - Вона показала, як людина може пройти шлях від любові до звірства. І все ж під час табору я пережила моменти найбільшої любові. Коли гестапо збиралося ліквідувати «зайців», до мене підійшла Ванда Домбровська і запропонувала піти на перекличку з моїм номером. Я не прийняла пропозицію, але вона пішла на перекличку з номером наймолодшої з нас. З такою ж пропозицією до нас звернулася норвежка, абсолютно незнайома жінка, яка хотіла пожертвувати своїм життям, щоб хтось міг засвідчити про те, що сталося» - джерело TK Sunday 26/2008, автор U. Buglewicz.

Незважаючи на жахливий досвід перебування в таборі, Ванда Полтавська зберегла віру в любов і людяність. У всіх її вчинках, як в особистому, так і в професійному житті, її головним прагненням стало доведення того, що життя є найвищою цінністю. Ванда Полтавська є лікарем, лектором і популяризатором вчення Івана Павла ІІ про святість подружжя та сім’ї. Вона є консультантом Папської Ради у Справах Сім’ї та почесним членом Папської Академії Життя, а також автором близько чотирьохсот публікацій у галузі психіатрії, захисту життя ненароджених, хворих та людей похилого віку та захист шлюбу та сім'ї. Їй належать зворушливі спогади: «Я боюся снів», «Старі рахунки», «За течією і проти течії», що підтверджують незламність її принципів, героїзм служіння та вміння прощати. У 1981 році вона отримала медаль «Pro Ecclesia et Pontifice».

Почесне громадянство присвоєно Рішенням Люблінської міської ради № 815/XXXV/2009від 15 жовтня 2009 р. 

Чи помітили ви, невірну або неактуальну інформацію? Повідомте використовуючи форму наведену нижче.