Перник, mісто на заході Болгарії, розташоване за 30 км на південний захід від Софії, на річці Струма. Перник оточений горами: Люлін, Вітоша та Голо Бирдо. Перші поселення в цьому регіоні були створені ще в епоху неоліту ( VI в. до н. е.).
Торгівельні шляхи пролягали через басейн Перницької Долини, були будовані опорні пункти. Македонці, кельти, римляни та готи пройшли через навколишні землі, а слов'яни почали будувати перші храми. Місто бере назву від одного з божеств, Перуна.
Перник виріс навколо фортеці, побудованої на пагорбі Кракра в IV столітті до нашої ери. Сьогодні фортеця частково відновлена, і знайденими там предметами можна милуватися в Історичному музеї. Це монети часів Івана Владислава, фракійські надгробки з написами, а також архітектурні елементи.
До другої половини XIX століття Перник був переважно торгово-ремісничим містом. У 1881 р. Розпочато видобуток кам'яного вугілля. Тут все ще працюють шахти, а перша болгарська шахта – єдиний в країні підземний гірничий музей. Разом з промисловим розвитком міста тут з'явилися нові будівлі в еклектичному та неокласичному стилях. Вони включають театр, адміністративні будівлі та кам'яниці в центрі. Цікавою пам'яткою є церква св. Яна Рільського. Окрім фортеці Кракра, яка є найважливішою визначною пам'яткою Перника, згадана церква св. Яна Рильського, варто побачити залишки храму Ескулапа, який був побудований приблизно в IV столітті. Вирушаючи на прогулянку Перником, варто пам’ятати про пам’ятник Кракрі Перницького – адміністратору, який мужньо захищав місто від візантійців у XI столітті.
Сучасний Перник – привабливе місто для туристів. Туризм базується на мальовничому розташуванні та багатій історії міста. У сусідньому селі Рударці є цілющі джерела мінеральної води та комплекс басейнів із цілющою водою. Розвитку туризму сприяє також близькість Софії та хороше транспортне сполучення. Взимку тут панують відмінні лижні умови.
Туристи найчастіше відвідують місто в січні, під час Міжнародного карнавального фестивалю "Сурва", який проводиться у Пернику з 1966 року. У 1985 році він набув статусу міжнародної події, а в 1995 Перник став повноправним членом Міжнародної федерації карнавальних міст. У червні 2009 р. оголошено Європейською столицею Сурви. Початок звичаю сягає язичницьких часів, коли на цих землях панували тракійці та слов’яни. Маскарад символізує пробудження природи, переслідування злого духа, диявола. Учасників маскараду називають сурваками. Одягнені в барвисті маски та костюми, вони танцюють у ритмі регіональної музики та звуків тисяч вівчарських дзвонів, прикріплених до поясів. Також представлений звичай "весільної сурваки" – де всі жіночі ролі виконують чоловіки. Маски з району Перника роблять із хутра козла та овець, крил та пір’я домашніх птахів, рогів тварин. Маски схожі на голови пернатих істот і тварин із жахливими пащами. Маски роблять сурваки. Перник стає одним великим шоу, насиченим вишуканими вбраннями, концертами та культурними заходами.
Культурне життя Перника зосереджено навколо Палацу культури і науки, який існує з 1957 року. Тут діють 3 оркестри: духовий, камерний та народний. Ансамбль пісні і танцю “Граовська молодость” та змішаний хор “Іван Топалов”. У палаці також є xудожня школа, наукова бібліотека, картинна галерея та муніципальний театр.
Відвідавши Перник, спробуйте місцеву кухню. Особливо рекомендується наступне: кіопоолу (кьопоолу) – закуска з печених баклажанів, перцю та помідорів, подається холодною, снежанка – кисле молоко з нарізаними огірками, часником та волоськими горіхами або баніца – традиційний болгарський пиріг, запечений в духовці, фарширований сиром, м’ясом, овочами та фруктами.
